Я, блять, свой рассказ начну, да. Сидел я, значит, с двачей на плитке, пиздил банальные мемы, когда вдруг мне написал один мой брат по прозвищу Скрипач. Говорит, у него закладки есть на дистиллят ТГК. Я, блять, через секунду уже вуматил и сразу понял, что мне это надо, колбасило меня от этой мысли. Ну и как оказаться в отрубе?! Я же марафонить хотел, отдушина нужна была, да?
Скрипача зовут не просто так, братаны. Он всегда на струнах натянутых гитару бил, а народ, блять, терял дар речи от его таланта. Но в нашу субкультуру Скрипач влился не за музыку, а за дешевую химию. Два года назад он, плывя в настиле, встретил мексиканского парня, который нюхал перца, но пизды не знал. В общем, он подучился у наших нариков, и теперь сам держит свои закладки.
Вобщем, не буду я вас долго насрать, решил я купить это дерьмо у Скрипача. Летел я как ракета, чтобы встретиться с ним, не думая о последствиях. Достал свой кошелек, сорок баксов взял, настолько я был заряжен. Слышу я, Скрипач мне говорит: "Держи, сука, три диски ТГК, и беги марафонить по району, как ты любишь".
Прикинь, братаны, я этот дистиллят в руки взял, и мой мозг так закипел, что колбасить начало, как хуй в штанах. Я понял, что такого охуенного опьянения еще не испытывал. Я, блять, пиздил по улицам, словно Василий Уткин после двадцати литров пива в теле. Вобщем, весь тот день я марафонил, как пиздюк, по району.
Как я ходил, как трава росла, не могу передать словами, братаны. Чувствовал себя великим, как пацаны, вкурившие перца. Вот такой охуенный эйфорический кайф, что ли. Весь перец из героина на дистиллят ТГК перешел. Я же, блять, вершитель божественного перкуссия, чо.
| Вобщем, дойду я до дома, а там мой кумар из детства, Джош, вместе с Алексом сижут в подъезде. Блять, ну я же понял, что они тоже колбасят. |
Рады они меня видеть, на моих глазах как палто колбасят. Алекс мне так говорит: "Братва, у меня тоже закладки есть, метик и диски. Попробуешь?". А я, блять, сразу прыгнул на его предложение, и ебанул две таблетки на раз.
Чувствую, как меня колбасит еще сильнее, я потратил баксов двести на этот огонек, и вот вижу, как вся наша молодежь по району бегает, тусуется, как наркоманский цирк. Марафонят, падают с ног, а потом опять встают. Все весьма говорились, кайфовали на полную, словно десятилетние дети на новой игрушке.
Вот так, блять, прошел мой день, когда я купил дистиллят ТГК и бегал марафонил по району, словно вообще уебан. Хоть и веселье было, но я не советую такую хуйню использовать постоянно, братаны. Наш район уже почти могилка нариков, и я не хочу, чтобы вы туда попали. Так что лучше походите шобелется, гулять по парку и пофлексить, а не колбаситься на закладках и дисках.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...